***

Автор

Mil_ner

	
Зірвалась, покотилась з неба
Дозрілим яблуком униз,
Було завжди так, й мабуть треба,
Що літо, це уже колись.
 
На сірому, жовтогарячі,
Лишила плями по собі,
Стрибає м’ячиком і скаче,
По  жовтій, осіні -  журбі.
 
В калюжах пропливають всюди
Барвисті кораблі-листки,
Біжать, не помічають люди
Літа розкидані шматки.
 
А вітер роздува вітрила,
Зриває в небо кораблі,
Летять вони розправив крила,
Летять із димом, від землі