Я поділюся з тобою своїм улюбленим какао та цукерками,
Адже ти любиш солодке як і я.
Розкажи мені щось,
Давай будемо розмовляти всю ніч про що завгодно,
Самотність не буде поглинати нас раз за раз.
Мені все одно яким я буду сонним цього ранку,
Я встигну ще надолужити свій сон.
Я занурююся все більше в свої думки, я б розповів про що думав і думаю досі.
Заспівай мені пару своїх пісень, твій голос як ромашковий чай дарує спокій,
Не хочеш ромашковий? Нехай буде жасминовий!
Я зовсім не колекціонер чаю,
І не Рамона — "дівчина з таким волоссям".
Я так хочу тебе міцно обійняти,
І ні за що - ні за що не відпускати.
Будь то крісло в кав'ярні, або лавка в парку,
Ми сядемо на час, ти заснеш у мене на колінах,
І не звертаючи увагу, на навколишній гул та звуки,
Я буду гріти твої замерзлі руки.
Ти мій друг, ти не один, пам'ятай не забувай!
(Ти мій друг, ти не один, як та в сузір'ї зірка.)
Хочеш, я накину свій в клітку шарф,
І гуляючи по вечірніх вулицях,
Ми зайдемо в перше кафе та вип'ємо заради приколу на брудершафт?
